Пройшли роки…

Та спогад є…

І жити людству не дає.

Адже згадай роки,

коли ми обезсилені були.

Згадай війну Велику Вітчизняну.

Війну, стократ омитою сльозами.

Чи пам’ятаєш, як було,

у сорок першім загуло?

Тоді батьки наші й сини

жінок з дітьми ховали,

щоб вражі недолюдки

їх не повбивали.

Скажи, навіщо ти мені,

ота війна нікчемна,

була тоді у ті роки

тим болем нескінченним?..

                                                              Чернишова Наталя

                                                               учениця 10 класу