Війна, війна..! Скільки долей людських вона скалічила, забрала дитинство у народжених перед війною дітей.
Марія Дмитрівна Рогало (Соценко) з’явилася на світ в 1940 році. Мама була неосвідченою, тому точної дати народження дівчини не пам’ятала. В метриці записали 17 червня, а пясля війни в церковних записах с. Ступниця Дублянського району Дрогобицької (нині Львівської) області виявилося, що хрестили дівчинку 9 травня. З п’яти дітей в сім’ї залишилася живою лише вона. Коли почалася війна, тата забрали на примусові роботи, але після хвороби відправили додому. Та через рік зібрали до Німечинни всю сім’ю: тата, маму і їх дворічну Марійку. Мама схитрила. Щоб доньку не стратили, назвала її другим іменем, яким саме – це тайна сім’ї. Багато горя довелося пережити в неволі їх родині. Чудом Марійка уникла страти в печі. Того пекла вона майже не пам’ятала, бо була дуже маленькою. Та ці події воскресали в пам’яті з розмов. Марічка маленькими ручками допомагала мамі рити окопи. Рвалися неподалік снаряди, німці були в паніці, а над окопом біліла маківка голівки дівчинки.
Після визволення було повернення додому, народження брата Слави. Та недовгим було родинне щастя. Тато покинув сім’ю, а мама з двома дітками завербувалася в с. Гаврилівку-2 Каланчацького району. Їхали 12 діб і всю дорогу мама проплакала, бо у вікні вагону бачила тільки степ без жодного деревця. Коли приїхали на станцію Каланчак, там було тільки 10 напіврозвалених землянок. Враження сім’ї було страхітливе.
Але в селі їх зустріли привітно. Забезпечили продуктами харчування: хліб, токану з баранини. Мама пішла працювати на поле, а Марійка дояркою на ферму.
В 1964 році вийшла заміж за гарного й роботящого хлопця Соценка Олександра. Виростила двох синів: Павла і Сашка. Май жінка чотирьох онуків і двох правнуків. Радіє, що вони родилися і живуть в мирний час і молить Бога, щоб вони, а також люди всієї планети ніколи не зазнали того горя і страждань, що зазнала вона.
Марія Дмитрівна Рогало (Соценко) з’явилася на світ в 1940 році. Мама була неосвідченою, тому точної дати народження дівчини не пам’ятала. В метриці записали 17 червня, а пясля війни в церковних записах с. Ступниця Дублянського району Дрогобицької (нині Львівської) області виявилося, що хрестили дівчинку 9 травня. З п’яти дітей в сім’ї залишилася живою лише вона. Коли почалася війна, тата забрали на примусові роботи, але після хвороби відправили додому. Та через рік зібрали до Німечинни всю сім’ю: тата, маму і їх дворічну Марійку. Мама схитрила. Щоб доньку не стратили, назвала її другим іменем, яким саме – це тайна сім’ї. Багато горя довелося пережити в неволі їх родині. Чудом Марійка уникла страти в печі. Того пекла вона майже не пам’ятала, бо була дуже маленькою. Та ці події воскресали в пам’яті з розмов. Марічка маленькими ручками допомагала мамі рити окопи. Рвалися неподалік снаряди, німці були в паніці, а над окопом біліла маківка голівки дівчинки.
Після визволення було повернення додому, народження брата Слави. Та недовгим було родинне щастя. Тато покинув сім’ю, а мама з двома дітками завербувалася в с. Гаврилівку-2 Каланчацького району. Їхали 12 діб і всю дорогу мама проплакала, бо у вікні вагону бачила тільки степ без жодного деревця. Коли приїхали на станцію Каланчак, там було тільки 10 напіврозвалених землянок. Враження сім’ї було страхітливе.
Але в селі їх зустріли привітно. Забезпечили продуктами харчування: хліб, токану з баранини. Мама пішла працювати на поле, а Марійка дояркою на ферму.
В 1964 році вийшла заміж за гарного й роботящого хлопця Соценка Олександра. Виростила двох синів: Павла і Сашка. Май жінка чотирьох онуків і двох правнуків. Радіє, що вони родилися і живуть в мирний час і молить Бога, щоб вони, а також люди всієї планети ніколи не зазнали того горя і страждань, що зазнала вона.