Чернишов Василь Пилипович народився 12 січня 1928 року. Коли почалася Велика вітчизняна війна, йому було лише тринадцять. Чимало часу пройшло відтоді, але все ж таки він пам’ятає ті жахливі події, які відбувалися на території Херсонщини у період 1941 – 1945 років.
«Мені було лише тринадцять, коли почалася війна. Німецькі війська прийшли на наші землі та розташувались біля Турецького валу у той час, коли наші відступали до Криму. Вразило ще й те, що німці прибули на добрих сильних конях, яких припнули до дерев, а ті з часом почали їх їсти. Добре пам’ятаю, як виглядали фашисти: високі, сильні, з закоченими по самий лікоть руками. Вони нерідко приходили до села та просили обід. Жінки виносили їм яйця та молоко, а ті казали, що беруть не для себе, а для солдат. - Розповідає Василь Пилипович. - Селяни змушені були працювати вдвічі більше, а через те, що техніки не було (трактор був лише один на цілий район), то праця виконувалася вручну. Ми з мамою ходили пішки на поле та збирали урожай. Хлопці косили, а дівчата складали все в снопи. Згодом ми дізналися, що наші солдати перебувають у Ростові та Ленінграді, звідки вже виганяли німецькі війська. По закінченні війни нас, підлітків, виганяли до Червоного Чабану закидати вириті окопи, що служили прикриттям для солдат. Працювали всі: і хлопці, і дівчата. Одного разу трактор обробляв місцеві поля та випадково наткнувся на міну. Цей випадок пам’ятають всі, бо постраждала іще й дівчинка.
Уже через два роки (1947 рік) почали відбудовувати зруйновані заводи та сільські господарства. До ферм надходили нові трактори та машини, робочий день тривав вісім годин, а не дванадцять, як раніше. Життя стало дещо спокійнішим. А через п’ять років на Турецькому валу влаштували свято, присвячене Дню перемозі над фашистами, на яке з’їхалося два райони. Артисти організували концерт».
Розмова із Василем Пилиповичем виявилася дуже цікавою, адже залишилося не так багато людей, котрі пам’ятають Другу світову і можуть щось розповісти про неї.